Моє тіло допомогло мені пережити пандемію. Не обов’язково бути готовим до бікіні

Зберегти

Якщо я буду дуже старатися, я ледве можу згадати дні, коли літо означало достаток: свіжі персики, просочені соком, рулетики з лобстерами в теплих маслянистих булочках, ріжки Mister Softee, що тануть від спеки в Нью-Йорк. Однак у міру того, як я став старшим, я навчився асоціювати літо з тілесним аскетизмом, таким звичайним для дівчаток-підлітків, коли я щипав зайву шкіру стегон і гриз лід, у той час як решта їли фруктове морозиво, сподіваючись, що на одну порцію десерту менше або ще на одну порцію десерту менше. на еліптичному тренажері перетворить мене на пляжне маля в стрінгах, одягнене в бікіні, про яку всі мріяли з червня по серпень.

Поєднання позитивних для тіла Instagrams, по-справжньому милих варіантів купальних костюмів великих розмірів (дякую, Chromat ) і пляжних читань Дженніфер Вайнер зрештою навчило мене звільнити свій глибоко укорінений страх перед жиром, крім яскравої радості літа. Але це був довгий і важкий процес, і цього року, коли я сиджу з карантинним набором ваги, через який я збільшив розмір бікіні на кілька розмірів, спокуса повернутися до мого часу підліткової незахищеності тіла іноді здається непереборною.

В інтелектуальному плані я знаю, що з моїм новим тілом все гаразд, як і зі старим. Зрештою, це було карантинне збільшення ваги, яке дало мені право на вакцинацію на основі мого ІМТ, і я не єдина людина, яка зазнала змін в організмі або зазнала спалаху психічного розладу харчової поведінки з початку COVID. -19 пандемія. Я досить відданий принципу відсутності дієт для мого власного одужання від розладу харчової поведінки, щоб протистояти спокусі жувати лід і знову одержимо займатися спортом, але це не означає, що я дуже задоволений тим, як я виглядаю 24 години на добу, 7 днів на тиждень. незалежно від того, скільки фото з кроп-топом, що викликають, я розміщую в Instagram.

Протягом багатьох років я повторював собі знову і знову, що заслуговую насолоджуватися влітку, незалежно від мого розміру, але цього року я гостро усвідомлюю, що моє тіло дало мені окрім естетичної зовнішності. Так, цього року я набрала ваги, але я також навчилася доставляти важкі пакети з продуктами своїм сусідам, пробігати милю без зупинки заради чистого задоволення і, нарешті, радісно обіймати своїх нещодавно вакцинованих друзів. Невже ці фізичні здобутки менш гідні того, що я не худа для них? У рік, настільки незабутньо відзначений втратами, чи дійсно я збираюся носити футболку поверх купальника на пляжі, коли я міг би занурити кожен дюйм свого тіла в холодну воду разом із друзями, радіючи від чистої радості, що бадьорить бути разом?

В останні місяці було так багато дискусій щодо того, ким ми будемо, коли пандемія остаточно закінчиться. Але мене турбує, що не багато хто з нас віддає собі належне за те, ким ми були під час пандемії, і за те, як ми проявили себе під час найбільшої кризи громадської охорони здоров’я в сучасній історії. Невже частина мене бажає, щоб я дотримувалася щоденних HIIT-тренувань та голодування, які зробили б мене стрункою та підтягнутою до червня? Так, але пішли. Наскільки реалістичною була ця мета, коли велику частину минулого року я навіть не був певен, коли знову побачу свою сім’ю особисто? У цьому світлі набрана мною вага не є звинуваченням у моїй силі волі - це свідчення того, що я вижив.

Коли я дійсно починаю турбуватися про літній сезон, що наближається, і викликаний ним занепокоєння, я думаю про те, що зазвичай називають епізодом вечірки біля басейну в серіалі Hulu Shrill, в якому головна героїня Енні (Еді Брайант) відвідує Збір біля басейну спеціально для повних жінок. Написаний Самантою Ірбі і знятий Шакой Кінг, цей епізод чудово описує, як Енні почувається комфортно в її власній шкурі, коли вона оточує себе людьми всіх форм і розмірів, які прийшли сюди спеціально для того, щоб повеселитися; Зрозуміло, наскільки сильно Енні хоче те, що вони мають, і справді чудово спостерігати, як вона намагається це знайти.

Можливо, мені ніколи не буде комфортно дивитися на фотографії себе у бікіні, і це нормально; ніхто весь час не почувається добре через своє тіло, навіть моделі з обкладинок Sports Illustrated . Що я хочу для себе та всіх інших у фізичній формі, яка не відповідає нормативним вимогам, так це свободи відзначати свою присутність у цьому світі та мудрості, що дозволяє зрозуміти, як старанно працюють наші тіла щодня, щоб підтримувати нашу життєдіяльність. Іноді я вшановую це працелюбне тіло коктейлем із капусти та довгим пробігом; в інші дні я відзначаю це так само довгим сном і поїздкою до парку Форт-Грін за одним з конусів містера Софі моєї юності. Морозиво має такий же крейдяно-солодкий смак, як у дитинстві, і я почуваюся добре, коли їм його на сонечку, і зараз цього достатньо.

Джерело: vogue.com

Дивіться також на «Викройка — готові лекала»: Як упоратися з тривогою під час пандемії?